Після мітингу відбулося урочисте покладання вінків та квітів до братської могили визволителів П’ятихатського району. В урочистостях взяли участь всі трудові колективи району.

Крізь тумани століть дивляться на нас скіфські могили та скіфські баби, інші історичні пам’ятки.
Радянська влада в П’ятихатках встановлена в 1918 році.
У 1923 році селище – центр П’ятихатського  району Криворізького округу. З 1938 року, згідно з рішенням Президії  Верховної Ради УРСР, П’ятихаткам надано статус міста.
Історія створення і розвитку життя в  районі пов’язана з усіма соціально-економічними перетвореннями, які  відбувалися в нашій країні.
За роки довоєнних п’ятирічок у м.  П’ятихатках стали до ладу ряд промислових підприємств. Ще в 1928 році  було завершене будівництво елеватора,, почали випускати свою продукцію  маслозавод, державний млин. Були створені великі промислові артілі  „Комунар”, „Червоний хімік”, сільгоспартіль „Воля” та інші.
Значну роль у перебудові сільського  господарства району відіграло створення у грудні 1930 року П’ятихатської  машинно-тракторної станції. У 1937 році став до ладу  ремонтно-механічний завод, директором якого понад 30 років був Віталій  Іванович Клопов.
З перших днів заснування й до сьогодні  гордістю П’ятихаток були і є залізнично-промисловий вузол та  залізничники. Залізничники сумлінною працею поліпшували організацію руху  пасажирських поїздів, збільшували товарообіг та вантажообіг.
Але мирну працю перервала війна…
Здавна існує думка, що історія людства –  це історія воєн. На превеликий жаль, це так. На долю кожного покоління  дісталося навіть не по одній війні. Не була винятком для наших батьків  Велика Вітчизняна війна.
З 22 червня 1941 року все життя  перебудовувалося на воєнні рейки, почалася масова мобілізація. Вже 13  серпня 1941 року кований чобіт фашиста ступив на землю П’ятихаток. У  період окупації діяли підпільні патріотичні групи, партизанські загони.  19 жовтня 1943 року – звільнення території району і міста. Місто було  звільнене військами 41-ї окремої танкової бригади, якою командував  полковник Ф.П. Висоцький, та військами 2-го Українського фронту під  командуванням Маршала Радянського Союзу І.С. Конєва. У небі району  воював тричі Герой Радянського Союзу І.М. Кожедуб. Район прославили  партизани Великої Вітчизняної війни Ліда Гречко,  Микола Мамон та ін.  Їхніми іменами названі вулиці міста. Звання Героя Радянського Союзу за  звільнення міста П’ятихатки одержав росіянин Шатров Віктор Степанович
У міському парку знаходиться братська  могила. Кожного року біля неї проводяться мітинги, щоб віддати данину  пам’яті нашим землякам, які захищали рідну землю, рідну П’ятихатщину.

Історичні пам’ятки: — немає
Культурні пам’ятки: пам’ятник  Гагаріну, пам’ятник Федющенку, пам’ятник-меморіал визволителям міста  від фашистських загарбників, пам’ятник воїнам-авіаторам, пам’ятник  Желєзняку, пам’ятник афганцям, пам’ятник В. Леніну,  пам’ятник-визволителям «Танк».

Видатні особистості, почесні громадяни міста:
ВЕРГУН Яків Пантелеймонович –  Герой Радянського Союзу, визволитель міста; ОВСЄЙКО Григорій Трифонович –  почесний залізничник, визволитель міста; ПОНОМАРЕНКО Василь Михайлович –  кавалер ордена Леніна та Червоної Зірки, відмінник освіти; РОМАНЕЦЬ  Іван Іванович – заслужений вчитель УРСР; БУРИЛОВ Василь Пилипович –  перший комсомолець;  МОРОЗ Семен Федорович – перший комендант ст.  П’ятихатки;
ШАТРОВ Віктор Степанович – Герой Радянського Союзу, визволитель міста;
ФАНІН Іван Маркович – легендарний льотчик,  що воював у небі П’ятихатщини; ГЛОТОВ Микола Іванович – Герой  Радянського Союзу, льотчик; РАКИТСЬКИЙ Василь Васильович – почесний  голова ради ветеранів, визволитель міста; КОЛОМІЄЦЬ Михайло Кузьмович –  визволитель міста; ДРОЗДОВ Сидір Дем’янович – кавалер ордена Леніна;  СЕРБІН Віктор Дмитрович – колишній перший секретар РК КПУ; КЛОПОВ  Анатолій Іванович – кавалер ордена Трудового Червоного Прапора, почесний  раціоналізатор; ДОВГАЛЬ Володимир Олександрович – колишній перший  секретар РК КПУ; СТОРОЖКО В’ячеслав Михайлович – заслужений працівник  сільського господарства.

За останній час ця громадська організація змогла відшукати не тільки нині сущих побратимів, але й могили двох кадрових офіцерів, які за свого життя не афішували, де саме їм довелось служити. Імя одного з них – полковника Євгена Васильєва добре відоме людям воєнного і повоєнного покоління. Завдяки старанням голови пятихатських ветеранів Афганістану його фото і дані зявились на стенді афганців, які закінчили СШ№1. Тепер і підлітки цієї  школи знатимуть це імя.